Історія палацу Страхоцьких

​

Рудники (колишні Rudniki Lackie) сьогодні – лише складова частина райцентру Мостиськ, а колись були цілком самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Саме тут зберігся старий панський палац, у якому зараз діє середня школа.
Історія панського палацу в передмісті бере свій початок із середини XVIII ст. Саме тоді Рудники належали до коронних маєтків Мостиського староства. У першій половині ХІХ ст. вони стали спадщиною Антонія Страхоцького (1776 – 1850). Разом з ним у Рудниках жили два молодші брати-офіцери – Юзеф та Роман. 1820 року Антоній Страхоцький розпочав будівництво великого палацу, який у 1825-му в основному був завершений, хоч іще не цілковито обжитий. Під господарські приміщення тоді тільки були вибиті фундаменти. 
Мемуарист Мартин Смаревський, який побував тоді в гостях у Страхоцьких, про рудниківський палац говорив: “З якою перспективою розпочато таке дороге будівництво? Його утримання стане для шляхтича великим тягарем”. Споруджуючи садибу, Страхоцький піддався тодішній моді, що панувала в Галичині. Саме тоді було започатковано будівництво палаців як ремінісценцію давніх оборонних замків з ротондою на одному з кутів. Проект цього палацу і ротондового залу історики приписують Фредерикові Бауману. 
Найдавнішими та найцікавішими в палаці є дві гравюри Петра Піллера, виконані за малюнками Антонія Лянге. Обидві зроблені, ймовірно, ще до 1830 р. Вони, як і фотографії міжвоєнного часу, свідчать, що палац мав два різних крила, з’єднаних баштою ротонди. Триповерхове ліве крило було вище від правого і вирішене в неоготичному стилі. Його прикрашали масивні колони, утворюючи щось на кшталт порталу. Перед головним входом прилягли відпочити два леви, вирізьблені з пісковику. Під двома вікнами можна розгледіти картуші з гербами власника палацу та його дружини.

Сама триярусна ротонда була споруджена в класицистичному стилі. Значно скромнішим було житлове праве крило палацу. Його гладкі стіни позбавлені виразних архітектурних деталей. Палац оточений романтичним парком з просторими газонами.  
Після смерті Антонія Страхоцького Рудники перейшли у власність Еразма, який 1870 року продав їх графові Володимиру Борновському. Коли граф помер, маєток успадкувала одна з його трьох доньок – Гелена. Вона була заміжня за графом Едвардом Холневським, амербергером австрійського двору, великим церемоніймейстером, який найчастіше перебував при дворі імператора Австро-Угорщини. Його розгульне життя у Відні призвело до того, що на рудниківський маєток напередодні Першої світової війни земський банк наклав арешт, і частина панських ґрунтів була розпарцельована. Граф Холоневський зібрав у рудниківському палаці велику бібліотеку, переважно польською і французькою мовами, а також картини, порцеляну, бронзу. На жаль, місцезнаходження цих збірок досі не відоме. У 1930-х роках тут було розміщено школу, яка працює донині.

​